В текстах я такого не пам*ятаю, але ж я читала далеко не всю есеїстику її... 

Колись, років 6 назад, Оксана Стефанівна була в нашому університеті з лекцією, і здається говорила, що деякі її тексти полюбляють цитувати без лапок, але це не ображає, а навпаки, радує, бо якщо цитують без лапок, то текст справді народний)))))))))))))

  Щось подібне є у Франка за емоціями, коли батько губить одного сина за іншим, намагаючись розбагатіти видобутком...( Борислав, здається)

  Щиро заздрю Вам, Blohiko.

Не читала, здається.

А от сюжет, коли смерть викликає естетичне замилування людини-творця (художника/поета/письменника), особливо реальна смерть близької людини, як на мене, чи не найстрашніший сюжет, який тільки може бути... У По, здається, є новела, в якій наречений-художник не може зупинитися, малюючи агонією помираючої нареченої.

А от що за накалом емоцій подобається з української літератури, так це "В неділю рано зілля копала" Кобилянської. Цікавить Ваша думка про цю книгу.

  Зовсім не густо мені, як дилетанту літературної царини, бо не багато прочитав книг, була на слуху Кобилянська Ольга, якщо не помиляюсь. Одразу шукаю й читатиму, дякую за пораду. Музей почекає, але дуже подобається.

  Прочитав. Дуже трагічно. Здалось, що писала перш за все Жінка, яка кохала і страждала. Якщо зовсім коротко. Дякую ще раз. 

Нема за що)))  Як на мене, чи не найсильніша повість Кобилянської, і знову ж, як на мене чи не найемоційніша повість з усієї української літератури др. пол. ХІХ-поч. ХХ ст.(по дисертації доводиться багато такого читати).

А Забужко ще не взялися читати?))))

  Музей почав читати, перервався на Кобилянську і революцію. Забужко давно подобається.

Ну тоді терпіння Вам..))) мені цей роман досить тяжко читався. Є таке читання, що вимагає зусилля)))) А Люко Дашвар (з сучасних українських) не читали? Мені дуже подобається.

  Починав її, якщо не помиляюсь, читати. Донька книгу подарувала. Легко читалась.

  Дереш проймав мене своїм "світобаченням

".

А мені Дереш чомусь не подобається... Правда далеко не все читала, але якось не моє... 

  Сучасні наші не можуть, можливо дехто й не хоче, розворушить глибинні пласти життя, душ людських.

  Леся Українка - український Шекспір? Ким її визначає україністика? 

Ну, особисто я схиляюся до  точки зору на Лесю та її постать в україністиці висловлену Оксаною Стефанівною в книзі " Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій "

  Зараз читатиму.

Як я Вам заздрю, що ще не читали)))) Надзвичайно цікавий та нетрадиційний погляд на постать Українки. Особливо мені примітки сподобалися))))